Відомо, що серцево-судинні захворювання стоять на першому місці серед причин смерті. І якщо інфаркт міокарда простіше піддається діагностиці та лікуванню, то тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА) з інфарктом легені — значно важче діагностичне та лікувальне завдання.
Своєчасність верифікації діагнозу на догоспітальному етапі багато в чому визначає подальшу тактику лікування та ведення хворих у стаціонарі. Специфічність клінічних проявів захворювання в найгострішому періоді набуває особливої актуальності в умовах догоспітального етапу.
Основна мета лікаря швидкої медичної допомоги оцінити стан функції дихання та кровообігу у гострому періоді у хворих з ТЕЛА. Діагноз ТЕЛА на догоспітальному етапі ґрунтується на скаргах, анамнестичних відомостях, результатах фізикального огляду, динаміки даних ЕКГ. Найбільш характерні скарги: відчуття утруднення дихання, відчуття нестачі повітря, кашель, біль у грудній клітці, слабкість, серцебиття, біль в одній нозі, короткочасна втрата свідомості, кровохаркання, біль у животі.
В анамнезі зазвичай мають місце фактори ризику, які привертають до розвитку ТЕЛА; а саме: літній вік, варикозна хвороба вен нижніх кінцівок або хронічна венозна недостатність, хронічна легенево-серцева недостатність, перенесена раніше ТЕЛА, тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок, перенесені інсульти з залишковими геміпарезом, геміплегією, протезування тазостегнового суглоба, замісна гормональна терапія
При первинному огляді на догоспітальному етапі найчастіше виявлялися наступні зміни, характерні для ТЕЛА: тахіпное (ЧДД більше 20 за хвилину), тахікардія (ЧСС більше 100 за хвилину), ціаноз, локальне ослаблення дихання та хрипи у легенях, клінічні ознаки тромбозу артерією, вологі та (або) сухі хрипи, блідість шкірних покривів, пітливість, підвищення температури тіла, периферичні набряки, притуплення при перкусії грудної клітки, зміна рівня свідомості аж до коми.
Особливого значення надається змін на ЕКГ, а саме: характерні для ТЕЛА ознаки перевантаження правих відділів серця (відхилення ЕОС вправо, блокада правої ніжки пучка Гіса, зубець P pulmonale, негативні зубці T у відведеннях з V1 – V3, глибокі зубці S у відведеннях V5 – V6).
В основі лікування та підготовки хворих до перевезення на догоспітальному етапі лежить зменшення дихальної недостатності, зменшення ступеня ціанозу, вираженість симптомів серцево-судинної недостатності у поєднанні з аналізом даних ЕКГ, і, як наслідок, стабілізація стану в гострому періоді. Для цього застосовується терапія з усіх напрямків: оксигенотерапія, антикоагулянтна терапія, дезагреганти, анальгетики (в т.ч. наркотичні), інфузійна терапія. Крім того, за потреби, у разі підозри на ТЕЛА, проводиться комплекс реанімаційних заходів (катетеризація центральних вен, інтубація трахеї, ШВЛ, контроль ЦВД, непрямий масаж серця, кардіоверсія).
На особливу увагу заслуговує тривалість догоспітального етапу, терапія відповідно до Стандартів надання швидкої медичної допомоги, динаміка ЕКГ.
На закінчення можна сказати про необхідність верифікації діагнозу в найгострішому періоді на догоспітальному етапі, а також правильне перевезення хворих з інфарктом міокарда або інфарктом легені. Це важливе завдання бригади швидкої медичної допомоги з метою зниження летальності.
